Війтівецька територіальна громада

Друга світова війна принесла багато болю та страждання не лише Україні, але й  нашому населеному пункту. Багато сімей сподівались і чекали на своїх батьків, чоловіків, синів хотіли побачити здоровими та неушкодженими. Деякі дочекалися такої події, а деякі ні. Взагалі в бою за визволення села Війтівці (колишня назва Жданівка) полягло близько 33 осіб, імена яких викарбовано на плитах біля меморіалу полеглим, що знаходиться на території Комунального закладу "Війтівецький ліцей Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області". 

Коротка історія: 15 липня 1941 року в село вдерлися німецькі війська. Великої шкоди  нанесли загарбники селу, заводу: вони  вивезли майже все устаткування цукрового заводу на територію Німеччини. Але цього було мало і вони почали грабувати села, відправляли молодь на каторжні роботи до Німеччини.

Село Війтівці було визволене від  німецьких окупантів 7 березня 1944 року. В творі "Друга світова війна  1939-1945р."  під  редакцією Платонова (1958р.) на с.558 написано: « Одночасно з наступом головного ударного угруповання, війська лівого крила 1-го Українського фронту нанесли удар на Хмільник та Жмеринку. Перервавши оборону супротивника, 18 армія до 10 травня вийшла в район міста Хмільник».

Весна була рання. На початку березня земля розмерзлася. Ворог тримав оборону біля села Лісогірка (колишня назва Мазепинці) майже по лінії, де проходить газопровід «Дашава-Київ». У селі були повні склади військових припасів, саме приміщення  заводу прилаштували  для боєприпасів, а колгоспна конюшня була заповнена авіаційними бомбами, гарматами, снарядами.

Перший Український фронт, підійшовши до Хмельницького (колишня назва Проскуров), почав свої частини розвертати по Південному Бугу і його північних притоках. В ніч з 6.03 на 7.03 із села Шпиченці (через Терешпільський Яр по лівому березі р.Пастушка) непомітно для німецького передового посту, радянські війська в кількості піхотної дивізії зайшли в с.Качанівка.  Вночі зайняли позицію вздовж шосе Качанівка-Семки і старались зайняти позицію над р.Пастушка. Окремі підрозділи почали роззброювати в хатах німецьких вояків. Частина війська пішла у с.Семки, де стояла велика німецька автотранспортна частина і перерізавши шлях на Качанівку, захопили її. Більшість німецьких військ уночі, покинувши все майно і техніку, повтікали трасою до м.Хмільник. Вранці почався обстріл с.Війтівці. У німецьких частинах кулеметні гнізда стояли в напрямку с.Ольжино, на садиби села Качанівка, біля млина і по шосе від млина до заводу. Залізниця – вузька колія – діяла. На вокзалі було багато вагонів.                                                      

7 березня, увечері частина радянських військ, зайняли позицію понад хутором Дібрівка, і з перемінним успіхом бої за м.Хмільник відбувалися протягом 10 днів. Мешканці с.Війтівці загинули двоє – з родини Лук'янчука, (жили біля колгоспної  садиби). В боях за с.Війтівці загинуло 6 солдатів, 2 лейтенанта, які були поховані біля лікарні. В 1950 році їх останки з почестями перенесені в братську могилу біля будинку сільради, навпроти нового будинку середньої школи в сквері, обсадженому кленами і ялинами.

До відома: більш детальну інформацію можна отримати завітавши до бібліотек нашої громади. В книгозбірнях громади знаходяться книги з краєзнавства, де більш докладніше висвітлена дана тема.